Епоха Просвітництва: духовна культура. Реферат

Вступ

Друга половина XVII — кінець XVIII століття стала часом глобальної «переорієнтації на розум». Нові економічні реалії, формування буржуазних відносин і посилення державного централізму сприяли появі інтелектуального руху, що отримав назву Просвітництва. Його головні постулати — примат раціональності, віра в силу освіти, захист «природних прав» людини — зумовили фундаментальну перебудову світогляду європейців.

Разом із руйнацією феодальної системи змінювалися всі форми духовної діяльності: філософія, наука, мистецтво, література, музика, соціальна думка. Просвітницькі ідеали підготували ґрунт для подальших буржуазних революцій і відкрили шлях модерним процесам XIX ст.

---

Соціально-економічні передумови Просвітництва

Формування капіталістичних відносин

• Англія першою пережила аграрну та промислову революції; вже після Реставрації 1660 р. тут утвердилися конституційні форми правління, що сприяло свободі друку й розвитку ринку ідей.
• Франція за Людовика XIV демонструвала парадокс: абсолютна монархія співіснувала з динамічною буржуазією, яка прагнула політичного слова. Ця напруга вивільнила інтелектуальний потенціал, акумульований у салонах та академіях.
• Німецькі князівства ще залишалися політично роздробленими, але саме це породило численні «маленькі двори», що конкурували в меценатстві й книговиданні.

Становлення «публічної сфери»

У середовищі містян народилися газети, журнали, читальні клуби та кав’ярні, описані Ю. Габермасом як простір критичного обговорення. Відсутність суворої церковної цензури в Англії й Нідерландах забезпечила книгодрукуванню небачений розмах: протягом XVIII ст. кількість друкованих назв у Європі виросла майже вдесятеро.

Соціальні суперечності

Поглиблення прірви між виробниками багатства (міська й сільська біднота) та власниками капіталу загострювало проблему соціальної справедливості, яку просвітителі намагалися розв’язувати теоретично (Руссо) і практично (економічні реформи Кольбера, Катерини ІІ, Йосифа ІІ).

---

Філософські засади доби

Емпіризм і сенсуалізм

• Джон Локк («Дослід про людський розум») обґрунтував принцип tabula rasa та природне право на «життя, свободу і власність».
• Джордж Берклі та Девід Г’юм розвинули тезу про досвід як єдине джерело знань, заклавши підвалини скептицизму.

Раціоналізм і деїзм

• Вольтер, відстоюючи ідею «освіченого монарха», водночас бичував фанатизм («Філософські листи»).
• Дені Дідро у «Матеріалізмі» й статтях «Енциклопедії» стверджував автономію природи від надприродних сил.
• Жан-Жак Руссо («Про суспільний договір») підкреслював суверенітет народу та примат загальної волі.

Критичний ідеалізм

• Іммануїл Кант завершив класичну добу Просвітництва своїм «Sapere aude!» і системою трансцендентальних категорій, що окреслили межі «чистого розуму».

---

Енциклопедизм і мережа поширення знань

«Енциклопедія» (1751 – 1780)

28 томів, у яких 160 постійних авторів розгорнули «карту людського знання». Парадокс: стартовий наклад — лише 4250 примірників, але твір став маніфестом століття розуму.

Академії та наукові товариства

Королівське товариство в Лондоні (1660), Берлінська академія наук (1700), Петербурзька академія (1724) створювали транскордонну «Республіку вчених», де латина й французька лишалися універсальними мовами спілкування.

Книжковий ринок і цензура

У Франції діяло понад 250 нелегальних друкарень; за приблизними підрахунками, до 1789 р. щорічно контрабандою ввозили від 600 тис. до 1 млн примірників «заборонених» книг, чимало з яких потрапляли до приватних бібліотек дворянства.

---

Наукова революція та технологічний поступ

Галузь	Провідні постаті	Ключові відкриття	Вплив на суспільство
Фізика	І. Ньютон, Р. Бойль	Закон всесвітнього тяжіння, газові закони	Демонстрували раціональну впорядкованість Всесвіту
Хімія	А.-Л. Лавуазьє	Принцип збереження маси	Сприяли розвитку промислової хімії та гірничої справи
Медицина	В. Гарвей, Е. Дженнер	Кровообіг, вакцинація	Зменшення смертності, підвищення ролі профілактики
Техніка	Д. Ватт, Дж. Корт	Парова машина, пудлінг-процес	Прискорили індустріалізацію та урбанізацію

Програма академій із присудження премій за практичні винаходи стимулювала кооперацію учених і підприємців.

---

Література як дзеркало епохи

Англійський роман

• Д. Дефо «Робінзон Крузо» — прославлення раціональної самодостатності індивіда.
• С. Річардсон («Памела») та Г. Філдінґ («Том Джонс») заклали соціально-побутову лінію в прозі.

Сатира і політична алегорія

• Дж. Свіфт у «Мандрах Гуллівера» препарував абсурд політичної системи Англії й Європи загалом.
• Вольтер («Кандід») висміяв метафізичний оптимізм Ляйбніца.

Французька драматургія

• П. О. Бомарше («Весілля Фіґаро») — п’єса, яку Людовик XVI наказав заборонити за революційний зміст.
• Дені Дідро в «Сині-природному» обґрунтував жанр «середньої драми», що поєднує буржуазну мораль і трагічну проблематику.

Німецький Sturm und Drang

• Ф. Шиллер («Розбійники», «Вільгельм Телль») підняв тему особистої свободи та опору деспотизму.
• Й. В. Гете працював над «Фаустом» майже 60 років, прагнучи синтезувати просвітницький раціоналізм і романтичний порив.

---

Мистецтво: архітектура, живопис, скульптура

Архітектура між рококо й класицизмом

• Рококо («галантний стиль»): палац Амалієнбург у Німфенбурзі, інтер’єри братів Асамбль у Франції.
• Класицизм / ампір: Собор св. Павла К. Рена; Пантеон у Парижі Ж.-Ж. Суффло; Бранденбурзька брама К. Г. Ланґганса.

Живопис

• Галантні сцени А. Ватто та Ф. Буше поступово витісняє героїка Ж.-Л. Давіда.
• Ф. Гойя поєднав просвітницький реалізм із експресивним романтизмом («Розстріл повстанців 3 травня 1808 р.»).

Скульптура

Етьєн-Моріс Фальконе («Керований Петро І») та Антоніо Канова («Амур і Психея») демонстрували класицистичну чистоту форм і перехід до емоційного романтизму.

---

Музика, театр і зародження масової культури

Композитор	Основні жанри	Новаторські риси
Й. С. Бах	канати, меси, «Добре темперований клавір»	Поліфонічна складність, синтез протестантського хоралу й світської танцювальності
Й. Гайдн	симфонії, квартети, ораторії	Класична сонатна форма, драматургія тематичного розвитку
В. А. Моцарт	опери, концерти, симфонії	Психологічна глибина персонажів, єдність музики й драматичної дії
Л. ван Бетховен (ранній)	симфонії № 1–2, фортепіанні сонати	Перехід до романтичного виразу, розширення гармонічної мови

Оперні театри у Відні, Неаполі, Парижі стали першими «публічними» інституціями, де буржуазна аудиторія почувалася нарівні з аристократією. Паралельно розвивалися вуличні ярмаркові вистави, що сприяло формуванню масової культури.

---

Освіта, публічна сфера й роль салонів

• Салони мадам де Жоффрен, мадам д’Епіне, Луїзи Шарлотти фон Шлезвіг-Гольштейн у Берліні були майданчиками, де жінки виступали посередницями культурного обміну.
• Університетські реформи Фрідріха ІІ в Пруссії та Марії-Терезії в Австрії поширили природничі науки у програмах.
• Просвітницькі абетки («Букварь для крестьянских детей» Новікова в Росії, «Compendio de historia universal» Фейхо в Іспанії) довели, що грамотність — політичний ресурс.

---

Національні варіанти Просвітництва

Країна	Ключові фігури	Специфіка
Франція	Вольтер, Дідро, Руссо, Монтеск’є	Боротьба проти абсолютизму, секуляризація культури
Англія та Шотландія	Локк, Дефо, Адам Сміт, Бернс	Пріоритет ринкової свободи, економічний лібералізм
Німеччина	Лессінг, Штилер, Гердер, Кант	Проблема роз’єднаності держав, синтез філософії та поезії
Італія	Ч. Беккарія, Дж. Паріні	Правова реформа, антиклерикальна сатира
Північна Америка	Б. Франклін, Т. Пейн, Т. Джефферсон	Просвітницькі принципи у «Декларації незалежності»
Російська імперія	М. Ломоносов, М. Новіков, Катерина ІІ	Імперська «освічена монархія», спроби секулярної шкільної системи

---

Висновки

Епоха Просвітництва змінила духовний ландшафт Європи і світу. Її провідні ідеї — раціоналізм, гуманізм, віра у прогрес та освіту — стали фундаментом модерного суспільства. Наукові відкриття, нові літературні жанри, архітектурні стилі й музичні форми утвердили цінність особистості, легітимізували прагнення до свободи та рівності.

Від філософських трактатів Локка й Канта до симфоній Гайдна і полотен Давіда Просвітництво демонструвало гармонійну єдність розуму та творчого пориву. Воно відкрило шлях політичним революціям, індустріалізації й утвердженню прав людини, а його культурні надбання й сьогодні залишаються «живим капіталом» людської цивілізації.

---

Використана література

1. Барг М. А. Епохи і ідеї. Становлення історизму. — М., 1987.
2. Кертман Л. Є. Історія культури країн Європи та Америки. — М., 1987.
3. Всеобщая история искусств: Искусство XVII–XVIII вв. — М., 1963.
4. Нарський І. С. Західноєвропейська філософія XVIII ст. — М., 1974.
5. Шашкевич Д. П. Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу. — М., 1976.
6. Gay P. The Enlightenment: An Interpretation. — New York, 1966.
7. Habermas J. The Structural Transformation of the Public Sphere. — Cambridge, 1989.
8. Israel J. I. Radical Enlightenment: Philosophy and the Making of Modernity 1650–1750. — Oxford, 2001.
9. Outram D. The Enlightenment. — Cambridge, 2013.
10. Porter R. English Society in the Eighteenth Century. — London, 1990.