Тарас Шевченко: коротка біографія

Хто такий Тарас Шевченко?

Тарас Шевченко (1814–1861) – це видатна постать української історії та культури: поет, письменник, драматург, мислитель, художник, гравер, етнограф і громадський діяч. Його життя та творчість стали джерелом формування національної свідомості, а ім’я Шевченка невіддільне від самої ідеї української ідентичності.

Походження та дитинство: перші випробування

Тарас народився 25 лютого (за старим стилем) 1814 року в селі Моринці, що на Київщині, у сім’ї кріпаків Григорія й Катерини Шевченків. Коли хлопчикові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове), яке Тарас вважав своєю справжньою батьківщиною.

Батько Шевченка вмів читати й писати, займався хліборобством, стельмахуванням, чумакуванням, тож намагався дати дітям бодай початкову освіту. У 1822 році маленького Тараса відправили до місцевого дяка на навчання грамоти. Проте важкі родинні обставини (смерть матері, повторний шлюб батька, постійні сварки в сім’ї) змусили хлопця рано покинути школу й узяти на себе хатні обов’язки.

У 1825 році Тарас втратив і батька. Перед смертю той напророкував, що його син або «зробиться людиною великою і доброю, або ж зовсім нікчемною», тому й не залишив йому жодної спадщини. На той час Шевченко вже зазнав багато знущань від учителів-дяків, серед яких траплялися жорстокі люди, що бачили в сироті безплатну робочу силу. Утім, попри всі труднощі, хлопець зберігав у собі жагу до малювання.

Як Тарас Шевченко став вільним художником

У 16 років Тараса відправили до поміщика Енгельгардта, спочатку в село Вільшана, а згодом до Петербурга (1831 року). Поміщик, помітивши хист юнака до малювання, згодом віддав його в науку до художника Василя Ширяєва, хоч і не турбувався про належні умови навчання.

У Літньому саду Петербурга талановитого хлопця побачив художник-земляк Іван Сошенко. Саме він познайомив Тараса з впливовими діячами культури – Венеціановим, Брюлловим, Григоровичем, поетом Жуковським. Разом вони вирішили викупити обдарованого кріпака з неволі за 2500 рублів, зібраних від лотереї на портрет Жуковського, написаний Карлом Брюлловим. 22 квітня 1838 року Шевченко нарешті отримав вільну.

Відтоді почався один із найщасливіших періодів його життя: навчання в Академії мистецтв під керівництвом Брюллова, користування багатою бібліотекою і творча праця, що стала основою як для художнього, так і для поетичного спадку митця. Саме тоді (1840 рік) вийшла друком перша поетична збірка «Кобзар», яка швидко здобула популярність.

Літературна діяльність Тараса Шевченка

Поетичний доробок Шевченка налічує 237 віршів та поем, переважна більшість яких – українською мовою. Водночас він писав і російськомовну прозу (9 повістей, а також драматичні уривки).

• Перші публікації: до видання «Кобзаря» (1840) він уже мав кілька творів, що готувалися до друку в альманасі «Ластівка», але перша збірка з восьми віршів побачила світ раніше, ніж альманах.
• Поема «Гайдамаки» (1841) ще більше посилила інтерес до його творчості.
• Період «трьох літ» (1843–1845) ознаменувався появою творів із гострою політичною та соціальною тематикою: «Сон», «Чигрине, Чигрине…», «Кавказ», «І мертвим, і живим…».
• На засланні Тарас Григорович потайки продовжував творити, зберігаючи рукописи у «захалявних книжечках». Цей час позначився появою лірично-епічних поем «Марина», «Варнак», «Чернець» тощо.
• Останні роки принесли Шевченкові звання академіка-гравера (1860) та видання оновленого «Кобзаря», хоча й урізаного цензурою.

Тарас Шевченко: арешт, заслання та повернення

У 1846 році поет приєднався до таємного Кирило-Мефодіївського товариства, яке прагнуло поширювати освіту серед українців, видавати наукові й літературні книги, досліджувати історію та культуру. У квітні 1847 року за належність до цієї організації Шевченка заарештували, а під час обшуку знайшли рукопис поеми «Сон».

Його заслали до Оренбурзького корпусу солдатом із забороною «писати й малювати». Навіть у таких жахливих умовах митець таємно творив, записуючи вірші на маленьких аркушах паперу. Згодом Тараса відправили ще далі – до Новопетровського укріплення (нині Форт-Шевченко), де він провів сім найбільш ізольованих від світу років.

Лише на початку 1857 року, завдяки клопотанням друзів, Шевченко отримав дозвіл звільнитися із заслання, проте кілька місяців чекав офіційного підтвердження. Повернувшись до Петербурга, він продовжував творити, але стан здоров’я був уже значно підірваний. 10 березня 1861 року поет помер і спочатку був похований на Смоленському кладовищі в столиці. За заповітом друзі перевезли його прах в Україну, де 24 травня 1861 року поховали на Чернечій (Тарасовій) горі біля Канева.

Шевченко як художник

Окрім літературного доробку, Тарас Шевченко залишив величезний слід і в українському образотворчому мистецтві. За даними дослідників, він створив до 1300 робіт (у різних жанрах та техніках), із яких нині відомо близько 850.

• Жанрове розмаїття: портрети, офорти, акварелі, олійні полотна на історичну, міфологічну та побутову тематику.
• Визнання: за успіхи в Академії Шевченка відзначали медалями (1839, 1840, 1841). Звання «вільного художника» він отримав за картину «Циганка» (1845).
• Проєкт «Живописна Україна»: митець прагнув видати серію офортів про рідний край. За життя вийшло лише шість гравюр, проте ця ідея суттєво вплинула на розвиток українського мистецтва.

Пісні, музика та унікальний феномен «Кобзаря»

Більшість віршів Шевченка швидко стали народними піснями – так глибоко вони вразили суспільство. Композитори з різних країн писали музику на тексти «Кобзаря», а прості люди співали їх у різноманітних обробках. Поезії «Заповіт», «Думи мої, думи мої» та чимало інших пісень не лише популярні дотепер, а й стали символом боротьби за волю і національну ідентичність.

Окремої згадки заслуговує музична історія «Заповіту»: спочатку вірш був покладений на музику маловідомим композитором Гордієм Гладким, а згодом над «Заповітом» працювали Микола Лисенко, Кирило Стеценко та багато інших. Нині існує понад 60 музичних інтерпретацій цього твору, уключно з кантатами, симфонічними поемами та хоровими обробками.

Значення постаті Тараса Шевченка

Внесок Шевченка у становлення української літературної мови та національної ідентичності важко переоцінити. Його вірші й прозові твори остаточно закріпили назви «Україна», «український» у свідомості як інтелігенції, так і широких верств населення.

Іван Огієнко відзначав, що саме Тарас Шевченко, мандруючи імперськими містами й селами, поширював полум’я патріотизму серед українців та запалював їхні серця. Не дивно, що його називають «символом України» – настільки тісно його життєвий і творчий шлях переплетений із долею самої нації.

Ушанування пам’яті

• Пам’ятники: у всьому світі встановлено понад 1300 монументів Шевченку – це рекордна кількість для діяча культури.
• Назви закладів та топоніми: його ім’я носять численні університети, театри, бібліотеки, парки й вулиці. Є кратер на Меркурії та астероїд, названі на честь Шевченка.
• Світове визнання: твори перекладено різними мовами, їх читали й видавали у США, Канаді, країнах Європи, Азії тощо.
• Шевченкознавство: наука, що вивчає життя і творчість Тараса Шевченка. Серед найпомітніших напрацювань – «Шевченківський словник» та «Шевченківська енциклопедія».

Основна частина документів і рукописів поета зберігається в Інституті літератури, а художня спадщина – у Національному музеї Тараса Шевченка.

---

Тарас Шевченко – не просто видатний поет чи художник, а справжній духовний провідник українського народу. Його життєвий шлях, сповнений випробувань, надихнув покоління борців за свободу та став основою національної свідомості. Завдяки невпинній праці й таланту він залишив у спадок величезний доробок у літературі й мистецтві, утвердивши українську мову та культуру в новій історичній реальності. Ідеї Шевченка про свободу, справедливість і любов до рідної землі лунають крізь час, а його творчість і далі об’єднує українців по всьому світу.