Увага є одним із найважливіших психічних процесів, адже саме вона допомагає людині зосереджуватися на потрібному об’єкті чи діяльності та успішно виконувати будь-які завдання.
Розглянемо, що таке увага, якими бувають її види, а також дізнаємося, які порушення можуть виникати та як їх розпізнати.
- Що таке увага?
- Основні види уваги
- Мимовільна увага
- Довільна увага
- Післядовільна увага
- Внутрішня та зовнішня увага
- Ключові властивості уваги
- Порушення уваги: як розпізнати та що важливо знати
- Основні причини відволікання
- Порушення переключення уваги
- Як розвивати увагу та уникнути неуважності
- Роль взаємовідносин лікаря й пацієнта у корекції порушень уваги
Що таке увага?
Згідно з психологічними дослідженнями, увага – це спрямованість і зосередженість психічної діяльності людини на зовнішніх об’єктах чи внутрішніх відчуттях (думках, почуттях, спогадах). Вона має соціальну природу, адже формується та розвивається в процесі праці та взаємодії з навколишнім середовищем.
Важливим є розуміння, що на органи чуття одночасно діє безліч подразників, проте не всі вони потрапляють у свідомість. Відбувається свого роду “фільтрація”: людина виокремлює інформацію, яка має для неї особливу цінність, а інше – ігнорується або залишається на периферії уваги.
Основні види уваги
Мимовільна увага
Мимовільна увага з’являється без свідомого контролю людини. Її спричиняють сильні або контрастні подразники: різкий запах, яскраві кольори, гучні звуки тощо. Також сильним джерелом мимовільної уваги може бути інтерес: емоційно насичені чи важливі для особистості речі здатні надовго захопити увагу.
Довільна увага
Довільна увага виникає, коли людина свідомо ставить перед собою мету й докладає вольових зусиль, аби залишатися зосередженою. Це найчастіше пов’язано з професійною, навчальною чи будь-якою іншою діяльністю, де є чіткі завдання та потрібен контроль над процесом.
Післядовільна увага
Іноді під час роботи чи навчання людина настільки заглиблюється в завдання, що вольові зусилля наче відпадають. Тобто, зберігається зосередженість і свідомість мети, але відсутнє відчуття напруження. Такий стан називають післядовільною увагою.
Внутрішня та зовнішня увага
- Внутрішня увага спрямована на власні думки, почуття чи фізичний стан.
- Зовнішня увага концентрується на об’єктах та явищах навколишнього середовища.
Ключові властивості уваги
- Обсяг уваги
Визначається кількістю об’єктів, які людина здатна утримувати у свідомості одночасно. - Розподіленість
Дає змогу виконувати кілька завдань паралельно. Рівень розподілу залежить від автоматизації дій: що краще людина оволоділа певною діяльністю, то легше їй розділяти увагу. - Переключення
Можливість свідомо змінювати напрямок уваги. Цей процес визначає гнучкість нервових процесів у корі головного мозку. - Відволікання
Інколи буває корисним (коли потрібно “відсікти” зайве), але може заважати основній діяльності. Підвищена відволіканість часто пов’язана зі слабкою волею, відсутністю звички до праці чи емоційним перенапруженням. - Зосередженість
Це концентрація на одному об’єкті або діяльності, яку визначають переважно мотивація та індивідуальні якості людини. - Стійкість уваги
Здатність довго утримувати зосередженість на завданні. Дослідження доводять, що за умови цікавого та посильного завдання старші учні можуть лишатися уважними близько 35–40 хвилин без помітних коливань. - Неуважність
Це схильність людини постійно перескакувати з одного об’єкта на інший, не затримуючи увагу ні на чому конкретно. У дорослих вона часто є наслідком втоми, у дітей може бути пов’язана із незрілістю психічних процесів.
Порушення уваги: як розпізнати та що важливо знати
У клінічній практиці (зокрема у медичних працівників) найчастіше фіксують підвищену відволіканість. Через неї хворі:
- Важко утримують увагу на одному завданні.
- Можуть легко перемикатися на будь-які сторонні подразники, навіть незначні.
- Нерідко пропускають запитання лікаря або недочувають важливі пояснення щодо лікування.
Основні причини відволікання
- Загальна слабкість та підвищена втомлюваність (через перевтому, виснаження нервової системи тощо).
- Наслідки інфекцій, інтоксикацій, травм, пухлин чи склерозу судин головного мозку.
- Надмірне емоційне напруження або активний стрес, пов’язаний із розумовою працею.
Порушення переключення уваги
- Знижена здатність до перемикання: пацієнт може повторно виконувати одну й ту саму дію, не помічаючи, що вже це робив. Часто відбувається при ураженнях лобних часток мозку.
- Підвищена здатність до перемикання: характерна для маніакального стану, коли увага “перескакує” на все підряд.
Як розвивати увагу та уникнути неуважності
- Тренування вольових зусиль
Розвиток довільної уваги тісно пов’язаний із вихованням волі. Корисно практикувати завдання, які потребують цілеспрямованої концентрації: читання складних текстів, логічні ігри (шахи, судоку), вивчення іноземних мов тощо. - Покращення фізичного стану
Регулярний відпочинок, збалансоване харчування, сон тривалістю 7–8 годин – усе це безпосередньо впливає на стійкість уваги. Виснаження організму часто є першопричиною відволікання. - Чіткі цілі та мотивація
Якщо ви знаєте, задля чого виконуєте завдання, то легше залишатися сконцентрованим. Мотивація підживлює зосередженість. - Залучення батьків і вихователів (для дітей)
Формування уваги починається змалку. Важливо, аби батьки та педагоги допомагали розвивати довільну увагу через ігрову діяльність, навчаючи дітей концентруватися, виконувати дії покроково. - Поступова ускладненість завдань
Розвивати увагу потрібно, переходячи від простих вправ до складніших. Це дає можливість уникнути різкого перенапруження та втрати інтересу.
Роль взаємовідносин лікаря й пацієнта у корекції порушень уваги
У медичній практиці комунікація між лікарем та хворим є не просто обміном інформації. Від того, наскільки довірчі та підтримувальні стосунки між ними, залежить готовність пацієнта дотримуватися рекомендацій і працювати над концентрацією.
- Підтримка. Лікар прагне бути корисним та активізувати ресурси самого пацієнта, залучаючи за потреби близьких та рідних.
- Розуміння. Визнання переживань, проблем і потреб хворого зміцнює довіру та відкритість спілкування.
- Повага. Сприйняття пацієнта як особистості зі своїми цінностями та страхами.
- Співчуття. Уміння поставити себе на місце пацієнта, відчути його стан. Навіть простий жест (покласти руку на плече) чи уважний погляд можуть підвищити впевненість людини і, як наслідок, сприяти покращенню її психічного стану.
Увага – це фундаментальний психічний процес, який забезпечує вибірковість та цілеспрямованість нашої свідомості. Розрізняють кілька її видів (мимовільна, довільна та післядовільна), а також виділяють низку властивостей (обсяг, розподіл, переключення, зосередженість тощо). Порушення уваги найчастіше проявляються у вигляді відволікання і можуть бути наслідком як фізіологічних, так і психологічних чинників.
Для профілактики та подолання відволікання уваги важливо приділяти увагу фізичному стану, виховувати волю та розвивати навички контролю над своєю діяльністю. У медичній сфері особливо значущим є встановлення довірливих стосунків між лікарем та пацієнтом: співпраця, розуміння та підтримка здатні мінімізувати негативний вплив порушень уваги на процес лікування і загальне самопочуття хворого.
