Коли мова заходить про сучасну українську літературу, ім’я Юрія Андруховича звучить одним із перших. Коротка біографія Юрія Андруховича демонструє шлях від юного мрійника-археолога до «патріарха» постмодернізму, чиї романи та вірші читають у всьому світі. Дізнайтесь про ключові факти життя і творчості письменника, оптимізована під пошукові запити читачів блогу.
Ранні роки та формування світогляду
Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року в Івано-Франківську (тоді — Станіслав). Шкільні роки минули у спеціалізованій школі № 5 з поглибленим вивченням німецької мови. Мріяв стати рок-зіркою чи археологом, але вже з п’яти років писав короткі історії. Усвідомивши труднощі публікації українською у радянський період, юнак обирає журналістику й 1982 року закінчує Український поліграфічний інститут у Львові за фахом «Редакторство».
«Бу-Ба-Бу»
У 1985 році Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував літературне об’єднання «Бурлеск-Балаган-Буфонада» (Бу-Ба-Бу), покликане повернути в українське слово карнавальний дух, іронію та комедію. Саме тоді критика почала називати Андруховича «патріархом української літератури» нової хвилі.
Одночасно письменник долучився до ліберально-демократичного руху, згодом вийшов зі Спілки письменників і став співзасновником Асоціації українських письменників, очолюючи її як віце-президент у 1997-1999 рр.
Творчість Юрія Андруховича
Поетичний доробок
Дебютна збірка «Небо і площі» (1985) окреслила авторську манеру — поєднання юнацького буяння, музичності та самоіронії. Далі з’явилися «Середмістя», «Екзотичні птахи і рослини», «Пісні для Мертвого півня» й «Листи в Україну». Багато текстів поклали на музику гурти «Мертвий півень» та «Плач Єремії».
Прозовий вимір
Цикл оповідань «Зліва, де серце» (1989) відкрив прозову сторінку автора. Потому вийшла трилогія «Рекреація» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) — смілива суміш сатири, готики та «чорного реалізму». Романи «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), «Лексикон інтимних міст» (2011), «Коханці Юстиції» (2017) й «Радіо Ніч» (2020) закріпили статус автора-інноватора, що руйнує жанрові межі.
Переклади й музика
Перекладацька діяльність Юрія Андруховича охоплює Шекспіра («Гамлет», «Король Лір»), Гайнріха фон Кляйста, Рільке, Пастернака й американську поезію середини XX ст. Водночас із 2005 року письменник виступає на сцені з польським гуртом Karbido, підтверджуючи власну тезу: «Література має звучати так само переконливо, як музика».
Екранізації та театральні проєкти
За оповіданнями Андруховича Андрій Дончик зняв стрічку «Кисневий голод» (1992). Київський Молодий театр поставив «Нелегал Орфейський» (2007), а польський Театр Танцю — хореографічну версію «Дванадцяти обручів» (2011). Постановки доводять, що тексти митця органічно живуть поза межами книжкової сторінки.
Нагороди Юрія Андруховича
Міжнародне визнання підтверджують численні відзнаки:
- премія «Благовіст» (1993),
- премія Рея Лапіки (1996),
- премія ім. Гердера (2001),
- премія миру ім. Ремарка (2005),
- приз Лейпцизького книжкового ярмарку «За європейське взаєморозуміння» (2006),
- премія Angelus (2006),
- премія ім. Ганни Арендт (2014),
- медаль Ґете (2016),
- премія «Віленіца» (2017),
- премія ім. Генріха Гейне (2022).
Сьогодні Юрій Андрухович мешкає та працює в Івано-Франківську, продовжуючи поєднувати літературу, музику й переклад. Його книги перекладено понад п’ятнадцятьма мовами, а постмодерністська гра формою й змістом зробила творчість письменника «вхідним квитком» української літератури до світового контексту.