Євге́н Пили́пович Гуца́ло (1937–1995) – один із найбільш самобутніх українських письменників ХХ століття. Він активно працював у різних жанрах: писав романи, повісті, оповідання, публіцистичні статті, був поетом, журналістом, есеїстом і навіть кіносценаристом. Народився майбутній літератор 14 січня 1937 року в учительській родині, у селі Старий Животів (нині – Новоживотів, Вінницька область). На його дитинство випали складні роки Другої світової війни та повоєнного лихоліття, але саме цей непростий період сформував характер і загартував волю Євгена.
Як він згадував згодом, дитячі роки залишаються в пам’яті найяскравішими – попри труднощі, саме тоді з’явилося бажання пізнавати світ і творити, а любов до читання та дружня атмосфера в родині тільки посприяли цьому.
Цікаві факти з біографії Євгена Гуцала
- Навчальні спроби. 1950 року майбутній письменник блискуче закінчив школу, але при вступі на факультет журналістики Київського університету не пройшов за конкурсом. Це не зупинило його прагнення – за рік він вступив до Ніжинського педагогічного інституту на філологічний факультет, після чого почав публікуватися в газетах різних регіонів України.
- Кар’єра та працьовитість. Після закінчення інституту (1959 р.) Гуцало працював у редакціях видань на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині, а згодом – у «Літературній Україні» та видавництві «Радянський письменник». З 1961 року він повністю зосередився на творчій роботі. Його феноменальна працьовитість вилилася у 34 прозові збірки, 20 повістей, 4 романи, 5 поетичних збірок, 6 книжок для дітей і численні публіцистичні статті.
- Передчасна втрата. Письменник пішов із життя 4 липня 1995 року, проживши лише 58 років. Поховали його в Києві на Байковому кладовищі. Посмертно вийшла й одна з найгостріших його публіцистичних праць – книга «Ментальність орди» (1996).
Становлення таланту: як формувався творчий шлях Євгена Гуцала
Із самого дитинства він мріяв «стати письменником» і вже в 10 років будував собі дерев’яний стіл у кущах бузку, де писав перші вірші та оповідання. Попри те, що шкільні стінгазети були єдиним «видавцем» дитячих текстів, Гуцало не відмовився від мети – надсилав твори до різних редакцій, отримував відмови, але продовжував писати.
У студентські роки (Ніжин, 1950-ті) його пристрасть до літератури тільки зростала. Паралельно з лекціями він творив у гуртожитку, у парку, у бібліотеках. Спочатку тексти не вписувалися у рамки соцреалізму, тож виходити друком було складно. Проте з 1960 року йому вдалося активно друкуватися – твори почали помічати відомі письменники й критики. Зокрема, Павло Загребельний запросив його до редакції «Літературної газети» (згодом «Літературна Україна»).
Дебютна збірка оповідань «Люди серед людей» (1962) мала схвальні відгуки критиків, і до Спілки письменників України молодого Гуцала прийняли ще до виходу цієї книжки.
Основні твори Євгена Гуцала
- Проза. У доробку письменника – десятки збірок оповідань і повістей. Прикладами є «Орлами орано», «Що ми знаємо про любов», «Полювання з гончим псом» та інші, де автор особливо тонко передає психологію персонажів і колорит українського села.
- Романи. Найбільш знакова робота – трилогія «Позичений чоловік», відзначена Міжнародною премією фундації О. і Т. Антоновичів (1995).
- Твори для дітей. Збірки «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984) стали класикою української дитячої літератури. Тут митець досліджує щирість, відкритість дитячого серця та красу світу через призму доброти й любові. За дві останні збірки Гуцало отримав Шевченківську премію (1985).
- Поезія. Хоча більшість читачів знають його як прозаїка, Гуцало також видав п’ять поетичних збірок, у яких простежується його «світла інтуїція природи» й тонке ліричне сприйняття довкілля.
- Публіцистика. Останніми роками життя він писав гострі політичні й суспільні статті. Посмертно вийшла друком збірка «Ментальність орди» (1996).
Нагороди та визнання
- Літературна премія імені Юрія Яновського (1982) за низку прозових збірок.
- Державна премія України імені Тараса Шевченка (1985) за книги для дітей «Саййора» та «Пролетіли коні».
- Міжнародна премія фундації О. і Т. Антоновичів (1995) за роман-трилогію «Позичений чоловік».
- Премія імені Івана Огієнка (1995) за книгу «Ментальність орди» (посмертно).
Пам’ять про письменника
Письменника вшановано меморіальною дошкою у Києві, на будинку №3 по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, де він колись жив і працював. Його ім’я носять вулиці в Києві, Вінниці й Чернігові. Вінницьке земляцтво заснувало Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Євгена Гуцала, а в Новогребельській школі діє музейна кімната, присвячена пам’яті видатного земляка.
Твори Гуцала досі залишаються актуальними для читачів різних поколінь, адже вони відкривають глибоку емоційність і людяність українського світу, а також спонукають до роздумів про те, де шукати добро, як залишитися собою в складних обставинах і як навчитися бачити красу навіть у важкі часи.
Євген Гуцало – один із тих письменників, чиє творче кредо полягало в прагненні «зрівнятися з інтуїцією природи». У його текстах природа говорить власною «мовою», стає повноцінним учасником сюжетів, а ліричні переживання автор передає з винятковою щирістю. Передчасна смерть стала великою втратою не лише для української літератури, а й для всіх тих, хто відчуває тонкі порухи душі у кожному слові. Проте пам’ять про нього продовжує жити завдяки його численним творам і заходам на його честь, а його ідеї та образи щороку знаходять нових шанувальників.