«Украдене щастя» – одна з найвідоміших драм Івана Франка, написана на основі фольклорних мотивів та відзначена глибоким розкриттям почуттів, суспільної несправедливості й конфліктів людської душі.
Пропонуємо стислий переказ твору, його головні теми та історію створення, а також короткі характеристики персонажів.
Тема та ідея драми «Украдене щастя»
- Тема: пошук особистого щастя, розмежування добра і зла, зрада й вірність, кохання та ненависть, складна доля жінки в умовах примусового шлюбу.
- Ідея: Франко засуджує несправедливий суспільний устрій і змальовує, як соціальна нерівність і жадоба до збагачення провокують одних людей красти щастя в інших.
Історія написання та публікації «Украденого щастя»
Джерелом натхнення для Івана Франка стала народна «Пісня про шандаря», почута ним від фольклористки Михайлини Рошкевич. Цю пісню записали в селі Лолин (Галичина), і вона лягла в основу твору. Особливу увагу цій темі митець приділив у своїй праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (1883), а через десять років написав на сюжет пісні драму «Украдене щастя», доповнивши й поглибивши її мотиви.
Перший друк драми відбувся 1894 року в журналі «Зоря», а згодом вона вийшла окремою книжкою. Твір миттєво здобув популярність і визнання: на другій виставі у Львові глядачі влаштували автору бурхливу овацію, а студентська молодь піднесла на сцену лавровий вінок на знак пошани.
Показово, що Франко подав свій твір на конкурс оригінальної української драми під назвою «Жандарм», але через тиск цензури мусив змінити заголовок, щоб уникнути конфлікту з австрійською владою.
У 1924 році чеський композитор Володимир Амброс створив за мотивами драми оперу «Украдене щастя». Згодом, 1960 року, аналогічну оперну постановку написав український композитор Юлій Мейтус. Існують і дві екранізації п’єси – фільми 1984 та 2004 років.
Головні герої драми «Украдене щастя»
- Микола Задорожний
- Вік: близько 45 років.
- Характер: добрий, тихий, надто податливий, роботящий.
- Думки про себе: визнає, що його «втоптали у болото», що він «обдертий з чести і супокою».
- Справжнє почуття до дружини: щиро кохає Анну, але страждає від її байдужості, не бажає завдавати їй болю і намагається захистити від людського осуду.
- Анна
- Вік: близько 25 років.
- Походить із заможної родини, але після смерті батька брати видали її заміж «без посагу» за Миколу, щоб не ділити спадщину.
- Раніше кохала Михайла, та брати переконали її в його загибелі.
- У новій родині нещаслива, хоча й помалу звикла до доброго ставлення Миколи.
- Внутрішня трагедія: любить Михайла, але заміжня за Миколою, не може повністю відмовитися від почуттів до першого і водночас страждає через провину перед другим.
- Михайло Гурман
- Вік: близько 30 років.
- Колишній коханий Анни, після служби у війську став жандармом.
- Характер: запальний, готовий боротися за своє щастя будь-якою ціною.
- Мотиви: прагне «повернути вкрадене щастя» – тобто Анну, не зважаючи на її шлюб.
- Настя та Олекса Бабич
- Сусіди Миколи, причетні до сільських пліток і розповсюдження осуду щодо Анни та Михайла.
- Війт
- Селянин, приблизно 50 років. За домовленістю з братами Анни раніше сприяв відправленню Михайла до війська.
- Шльома – орендар, згадується в контексті звинувачень проти Миколи (нібито той напав на євреїв).
Сюжет: короткий зміст драми «Украдене щастя»
Події відбуваються близько 1870 року в гірському селі Незваничі.
- Походження Анни та вимушений шлюб
Анна виросла без батька, жила з братами, які поводилися з нею як із наймичкою. Вона любила Михайла Гурмана, але брати, щоб не ділити маєток, домоглися його призову на війну і приховали від Анни справжній стан речей. Вона ж отримала фальшиву звістку про загибель Михайла і змушена була піти заміж за Миколу Задорожнього, старшого за неї на 20 років. - Повернення Михайла
Згодом Анна випадково дізнається, що Михайло повернувся з війська живим і тепер служить жандармом. Хоч жінка вже почала звикати до життя з Миколою, зустріч із Михайлом розбурхує її давні почуття.
Михайло не збирається відмовлятися від кохання й відверто заявляє, що «поверне собі» Анну. - Конфлікт і арешт Миколи
Незабаром з’являється привід звинуватити Миколу у злочині проти євреїв (кров на чоботях), і Михайло сприяє його арешту. Він розраховує, що за ґратами Микола більше не заважатиме їхньому з Анною щастю. Анна, піддавшись пристрасті, відверто стає на бік Михайла і не відвідує чоловіка у в’язниці, попри прохання. - Повернення Миколи та трагічна розв’язка
Урешті-решт Миколу звільняють, адже справжніх злочинців знайдено. Він дізнається, що дружина відкрито ходить на забави з Михайлом і повністю знехтувала суспільною думкою.
У спробі захистити свою честь Микола намагається відстояти себе й відігнати жандарма від свого дому, але Михайло, сильніший і молодший, легко його долає. В розпачі Микола завдає Михайлові смертельного удару сокирою.
Михайло, помираючи, визнає свій жахливий стан і навіть дякує за те, що звільнений від мук, бо сам покінчити із собою не наважувався. Щоб зняти провину з Миколи, він заявляє присутнім, що вчинив самогубство. Анна лишається у відчаї, а Микола намагається втішити її словами, що вона має жити далі.
Цитати з твору (наведені без змін)
«… Бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлого чоловiка»
«Як чоловiк жiнки не б’є, то в нiй утроба гниє»
«Дурниця серце. У кого воно цiле?»
«Муж i жона – одна сотона; чужому нема що туди пальцi втиркати»
«Щастя нiколи довго не триває. Щастя все – день, година, одна хвилина»
«Будь спокiйний. Не роби нiякого галасу. Жий собi тихо, смирно, як бог приказав, i нi про що не дбай, що довкола тебе твориться»
«Наперекір тим, що вкрали наше щастя. Ми його відокрадімо, наше щастя!»
Вплив та значення «Украденого щастя»
- Твір став важливою подією в українській драматургії кінця ХІХ століття, розкриваючи болючі теми зради, соціальної несправедливості, підміни людських цінностей.
- Драма акцентує увагу на становищі жінки в тогочасному суспільстві, показуючи, як обставини й родинні обставини можуть зламати долю людини.
- Висока популярність драми призвела до численних театральних постановок, оперних адаптацій та екранізацій, що підтверджують її позачасову актуальність.
«Украдене щастя» вчить, що зовнішнє щастя не завжди гарантує внутрішній спокій, і коли почуття переплітаються зі зрадою та соціальною несправедливістю, трагедія стає майже неминучою. Саме тому драматизм п’єси й досі зачіпає сучасного читача й глядача, пробуджуючи співчуття до героїв та спонукаючи задуматися над вічними питаннями вибору й моральності.