Павло Загребельний (1924–2009) – видатний український письменник, журналіст, редактор, сценарист і громадський діяч. Народився 25 серпня 1924 року в селі Солошине на Полтавщині. Його дитинство минало в умовах низької грамотності серед селян, проте мати, бажаючи навчитися читати, водила малого Павла з собою на заняття з ліквідації безграмотності. Завдяки цьому хлопчик у п’ять років уже впевнено читав. У шість Павло втратив матір, а стосунки з мачухою не склалися добре, що загартувало його характер та вплинуло на подальший життєвий вибір.
Війна та полон: складні випробування Павла Загребельного
У 1941 році він закінчив школу й добровольцем пішов на фронт, маючи лише 16 років та 10 місяців. Юнак узяв участь у битві за Київ, де отримав перше поранення. Вже 1942 року його тяжко поранили вдруге, і, перебуваючи непритомним, він потрапив у німецький полон. Два з половиною роки, до лютого 1945-го, Павло провів у концтаборі – досвід, що лишив глибокий слід у його подальшій творчості.
Шлях до журналістики та освіти
Повернувшись із війни, Загребельний короткий час працював бухгалтером у колгоспі, а згодом вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, який закінчив 1951 року з відзнакою. Свою журналістську кар’єру розпочав як літературний редактор обласної дніпропетровської газети «Днепровская правда». Із 1954 року він працював у журналі «Вітчизна»: спершу літературним консультантом, а згодом – заступником головного редактора.
У 1961–1963 роках Павло Загребельний обіймав посаду головного редактора «Літературної газети» (згодом вона була перейменована на «Літературну Україну»). Паралельно він активно займався письменницькою діяльністю, а також обіймав керівні посади у Спілці письменників України, ставши спочатку відповідальним секретарем, а потім заступником голови правління. Згодом Загребельний виконував обов’язки секретаря, а з 1979 по 1986 рік – першого секретаря правління Спілки письменників України.
Творчий доробок Павла Загребельного
Павло Загребельний ніколи не планував бути письменником, не писав віршів, однак болючий життєвий досвід – рання втрата матері, тяжкі стосунки з мачухою, голод та фронтові випробування – спонукали його взятися за перо. Уже перша повість «Дума про невмирущого» (1957) стала вагомим літературним дебютом: у ній зображено подвиг молодого солдата, що загинув у концтаборі. Три роки по тому вийшов перший роман «Європа 45» (1959), після чого автор продовжив активно творити й написав близько сорока романів, багато з яких переклали на 23 мови світу.
Справжнім проривом у сучасній українській прозі став роман «Диво» (1968), над яким письменник працював шість років. У цьому творі історична минувшина перегукується з реальністю, а образ Софії Київської символізує невмирущий дух українського народу. Роман «Диво» входить до шкільної програми з української літератури. Згодом з’явився цикл історичних романів «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975) та «Роксолана» (1980), які закріпили репутацію Загребельного як майстра історичного жанру.
Редакторська діяльність і громадська позиція
Працюючи головним редактором «Літературної газети», Павло Загребельний перейменував її на «Літературну Україну» та перетворив видання на майданчик для нової, сміливої та незалежної творчої думки. Водночас прямолінійність і підтримка молодих авторів (Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Дмитро Павличко) призвели до конфліктів із владою: Загребельного усунули з посади, а друк його творів ускладнився.
Нагороди та відзнаки
За визначні здобутки в літературній діяльності Павло Загребельний отримав низку нагород:
- Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка (1974) за романи «Першоміст» та «Смерть у Києві»
- Державну премію СРСР (1980) за роман «Розгін»
- Звання Героя України (2004) за величезний внесок у національну культуру та літературу
Серед інших відзнак – ордени «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, князя Ярослава Мудрого V ступеня та Почесна грамота Кабінету Міністрів України.
Вшанування пам’яті Павла Загребельного
Помер письменник 3 лютого 2009 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. На честь 90-річчя з дня його народження у столиці відкрили меморіальну дошку. У 2017 році на могилі встановили Козацький хрест. Його ім’ям названо вулиці в кількох містах України, серед яких Вінниця, Ізюм, Ірпінь, Київ, Ковель, Нікополь, Хмельницький, Полтава та інші.
Павло Загребельний: підсумки життєвого та творчого шляху
Трагічні події дитинства, фронтові випробування та сталевий характер привели Павла Загребельного до літератури й журналістики. Він став автором численних романів, повістей, кіносценаріїв, працював над публіцистикою та залишив вагомий слід в українському культурному просторі. Його твори й дотепер надихають нові покоління читачів, а внесок у національну літературу та культуру вшановують пам’ятними заходами й назвами вулиць по всій Україні.