Павло Григорович Тичина (1891 – 1967) — класик української поезії, новатор мовно‑музичних образів і державний діяч, який пройшов шлях від сонячного лірика‑кларнетиста до міністра освіти й голови Верховної Ради УРСР. Його життя нагадує оркестрову симфонію: дитинство в музичній багатодітній родині, навчання в духовній семінарії, творчі злети та політичні компроміси.
Біографія Павла Тичини
- Дата народження: 15 січня 1891 р., с. Піски, Ніжинщина (нині Чернігівщина).
- Походження: тринадцята дитина в родині дяка‑співця; атмосферу дому формували хоровий спів і любов до книги.
- Смерть: 16 вересня 1967 р., Київ; похований на Байковому кладовищі.
Дитинство та перші кроки таланту Павла Тичини
На музичний і поетичний слух майбутнього автора «Сонячних кларнетів» вплинули:
- Єлецький церковний хор (з дев’яти років) — крок до безкоштовної освіти в духовному училищі.
- Семінарія (1907 – 1913) — навчання відмінником із малювання, літератури та співів, виступи у кращому в Чернігові духовому оркестрі.
- Михайло Жук і літературні «суботи» Михайла Коцюбинського — шлях у коло інтелігенції й перші публікації.
Освіта та формування світогляду
- Комерційний інститут у Києві (з 1913): поєднував навчання з працею в театрі Садовського та редакціях «Нова рада», «Світло».
- Знайомство з Григорієм Верьовкою: спільне диригування аматорським хором (1921 – 1923), композитор поклав на музику ~40 його поезій.
- Київ → Харків → Київ: робота в літоб’єднаннях «Гарт», ВАПЛІТЕ, редактура журналу «Червоний шлях», обрання академіком ВУАН (1929).
Творчий шлях Павла Тичини
| Рік | Основні збірки / поеми | Чим запам’яталися |
|---|---|---|
| 1918 | «Сонячні кларнети» | старт «кларнетизму», вибух музично‑зорового символізму |
| 1920‑1921 | «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі» | поєднання футуризму й народнопісенної ритміки |
| 1931‑1934 | «Чернігів», «Партія веде» | компроміс із владою, перехід у соцреалістику |
| 1938 | «Чуття єдиної родини» | за збірку отримав Сталінську премію‑1941 |
| 1940‑1960‑ті | Поеми‑симфонії «Сковорода», «Шевченко і Чернишевський», «Серафима Морачевська» | масштабні, часом незавершені полотна |
Порада читачу
Щоб глибше відчути феномен творчого шляху Павла Тичини, почніть з ранніх «Сонячних кларнетів», а потому перейдіть до контрастної «Партія веде» — зміна інтонації стане очевидною.
Державна та громадська діяльність Павла Тичини
- Міністр освіти УРСР (1943 – 1948) — відстоював обов’язкове вивчення української мови.
- Голова Верховної Ради УРСР (1953 – 1959) — залишив посаду, відмовившись підписувати постанову про необов’язковість української мови у школі.
- Депутатство, публіцистика та переклади: володів ~20 мовами, переклав твори зі 40 мов світу, зокрема оперні лібрето Вагнера й Бородіна.
Нагороди та відзнаки Павла Тичини
- Сталінська премія І ступеня (1941)
- Шевченківська премія (1962)
- Герой Соціалістичної Праці (1967)
- 5 орденів Леніна, 2 — Трудового Червоного Прапора
- Двічі номінований на Нобелівську премію
Ушанування пам’яті поета
- Музеї: квартира‑музей у Києві, садиба‑музей у Пісках.
- Топоніми: вулиці, школи, бібліотеки у Києві, Львові, Чернігові, Дніпрі, Єревані, Ванадзорі та десятках інших міст.
- Премії та стипендії: літпремія ім. П. Тичини (1973), стипендія Ніжинського педуніверситету (з 1981).
- Ювілеї: 120‑річчя (2011) і 130‑річчя (2021) відзначені на державному рівні, НБУ карбував ювілейні монети.
Цікаві факти про Павла Тичину
- Грав на шести музичних інструментах — від сопілки до рояля.
- Запровадив у поезії власний термін «кларнетизм», поєднавши звук, колір і ритм.
- Міг диригувати оркестром і сам створював обробки народних пісень.
- Самотужки вивчив арабську, грузинську й іврит, аби перекладати поезію оригіналом.
- Василь Стус назвав його життєвий шлях «сходженням на Голгофу слави», маючи на увазі внутрішню боротьбу між генієм і цензурою.
Спадщина, що звучить крізь час
Поезія Тичини й досі «грає, співає, бринить», відкриваючи нові сенси читачам кожного покоління. Звертаючись до його рядків, ми чуємо оркестр із сонячних кларнетів, що нагадує: українське слово має безмежні музичні й емоційні можливості. Саме тому в шкільній програмі сьогодні — понад десять творів митця, а його ім’ям названо установи культури й освіти по всій країні.
Спадщина Павла Тичини підтверджує: справжня поезія не стихає, вона стає голосом нації.