Олександр Олесь (справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба) – відомий український поет, драматург, публіцист і перекладач. Його життя та творчість тісно пов’язані з надіями українців на здобуття національної незалежності, а також із тяжкими обставинами еміграції.
Пропонуємо коротку біографію Олександра Олеся та головні факти, які варто знати про цього талановитого митця.
- Хто такий Олександр Олесь
- Коли народився Олександр Олесь
- Освіта та формування світогляду
- Творчість Олександра Олеся
- Перші видання
- Подальші твори
- Творчість в еміграції
- Твори для дітей та переклади
- Еміграція Олександра Олеся
- Виїзд за кордон
- Життя у Відні та Празі
- Як помер Олександр Олесь
- Вшанування пам’яті Олександра Олеся
Хто такий Олександр Олесь
- Роки життя: 1877–1944
- Повне ім’я: Олександр Іванович Кандиба
- Професійна діяльність: поет, драматург, публіцист, перекладач
Олександр Олесь відомий передусім своєю поезією, сповненою ліризму й патріотичних мотивів. Він став одним із яскравих представників української літератури початку ХХ століття, а також доклав чимало зусиль для популяризації національної культури.
Коли народився Олександр Олесь
Олександр Кандиба з’явився на світ 5 грудня 1878 року в місті Білопілля (нині Сумська область) у родині, що походила з чумацько-селянського середовища. Батько хлопця загинув, коли Олександрові було лише 11 років. Матері довелося самій виховувати трьох дітей.
Перші роки дитинства майбутній поет провів у селі Верхосулі, де його дядько Василь прищепив хлопчикові любов до читання творів Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та Марка Вовчка. Початкову освіту Олександр здобув у сільській школі. У 1893 році він вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі, а згодом став вільним слухачем Київського політехнічного інституту (агрономічне відділення), проте залишив навчання через брак коштів.
Освіта та формування світогляду
У 1903 році Олександр вступив до Харківського ветеринарного інституту, паралельно працював на Дарницькій скотобійні й підробляв статистиком у земстві. Долею поета стала зустріч із відомими українськими митцями в Полтаві на відкритті пам’ятника Івану Котляревському. Саме тоді він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським та Лесею Українкою, що посилило його прагнення розвиватися в українській літературі.
У 1905 році в альманасі «Багаття» вперше вийшли друком твори, підписані іменем Олександра. Тоді ж він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Вірою Свадковською, яка почала називати його Олесем. Це й стало поштовхом до вибору літературного псевдоніма – Олександр Олесь.
Творчість Олександра Олеся
Літературна спадщина митця поділяється на два ключових періоди:
- В Україні (1907–1918)
- В еміграції (1919–1944)
Перші видання
- 1907 рік: збірка «З журбою радість обнялась», видана в Петербурзі. Більшість творів цієї збірки написано під враженням подорожі до Криму.
- 1909 рік: друга збірка «Поезії» (первісну назву «Будь мечем моїм» цензура не затвердила).
- 1911 рік: вихід третьої збірки «Поезії».
Подальші твори
- 1912 рік: драматична поема «По дорозі в Казку», яку вважають одним із найкращих зразків української символістської драми.
- 1914 рік: «Драматичні етюди. Книга IV».
- 1917 рік: нова книжка поезій, що містить цикл «З щоденника», сповнений оптимізмом і надіями на майбутню незалежність України.
Творчість в еміграції
Покинувши батьківщину у 1919 році, Олесь мешкав у Будапешті, Відні та Празі. Саме тоді з’явилися збірки «Чужиною» (1919), «Княжі часи. Минуле України в піснях» (1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою…» (1923) й «Поезії. Кн. Х» (1931).
Твори для дітей та переклади
Олександр Олесь створив чимало дитячих творів: «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя», «Іменини», «Грицеві курчата», «Водяничок» та ін. Він також працював над драмами-казками та інсценізаціями за мотивами українського фольклору. Як перекладач Олесь відомий своїми версіями казок Вільгельма Гауфа та епічної поеми «Пісня про Гайявату» Генрі Лонгфелло.
Еміграція Олександра Олеся
Виїзд за кордон
Після більшовицького перевороту 1917 року поет втратив надії на незалежність України. У 1919 році він поїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства УНР. Відтоді розпочалися роки еміграції.
Життя у Відні та Празі
З 1920 року Олесь жив у Відні, редагував журнал «На переломі» й очолював Союз українських журналістів. У 1924 році переїхав до Праги, де долучився до розбудови Українського Вільного Університету та допомагав збирати кошти для голодуючих в Україні.
Як помер Олександр Олесь
Початок Другої світової війни став надзвичайно важким періодом для поета. Його син, відомий археолог і поет Олег Ольжич, був заарештований гестапо й загинув у концтаборі Заксенгаузен у 1944 році. Звістка про смерть сина боляче вразила Олеся, і він невдовзі – 22 липня 1944 року – помер. Спершу поета поховали на Ольшанському кладовищі в Празі.
У січні 2017 року відбулося перепоховання праху Олександра Олеся та його дружини в Києві на Лук’янівському кладовищі після панахиди у Володимирському соборі.
Вшанування пам’яті Олександра Олеся
- У багатьох містах України на честь поета названо вулиці та бібліотеки.
- Пам’ятник в Білопіллі: відкрито у 2010 році.
- 140-річчя від дня народження: на державному рівні в Україні відзначили у 2018 році.
- Меморіальна дошка: встановлена 5 грудня 2018 року в Харківській державній зооветеринарній академії.
- Композитори й музичні гурти використовують поезії Олеся у своїх творах, зокрема «Кому Вниз» записав пісню «Вийди, змучена людьми…», а Мирослав Волинський створив дитячу оперу «Івасик-Телесик» на слова Олеся.
Олександр Олесь залишається одним із найбільш знакових поетів в українській літературі початку ХХ століття. Його лірична, патріотична та драматична спадщина досі вивчається у школах та університетах, а численні твори зберігають актуальність і сьогодні. У житті митця відбилися доленосні зміни у державі: від перших сподівань на незалежність до вимушеної еміграції. Водночас його творчість продовжує надихати покоління українців, утверджуючи національну ідентичність та пам’ять про нелегкий шлях України до свободи.