Олекса Стороженко – відома постать в українській культурі XIX століття, що вирізняється багатогранністю свого таланту. Він поєднував кар’єру військового та слідчого-криміналіста з письменницькою, етнографічною й драматургічною діяльністю.
Коротка біографія Олекси Стороженка вражає не лише розмаїттям подій, а й вагомим внеском у розвиток української літератури.
Походження та дитячі роки
Народився Олекса Петрович Стороженко 24 листопада 1805 року в селі Лисогори (згодом хутір Тришин, що нині входить до м. Бреста, Білорусь). Його сім’я походила зі стародавнього козацького роду, відомого ще з XVII століття. Дитячі роки минули в містечку Великі Будища на Полтавщині. Спочатку хлопчик здобував домашню освіту, а згодом (1821–1823 роки) навчався у приватному благородному пансіоні в Харкові, який мав статус гімназії.
Військова служба та державна діяльність
Наприкінці 1824 року Олекса Стороженко вступив до Ніжинського кінно-єгерського полку. Згодом дослужився до звання капітана Новоросійського драгунського полку й брав участь у військових кампаніях: російсько-турецькій війні 1828–1829 років, придушенні польського повстання 1830–1831 років та поході в Угорщину 1849 року.
З 1851 до 1854 року майор Стороженко перебував у безстроковій відпустці, а потім через стан здоров’я вийшов у відставку з цивільним чином надвірного радника. У 1854–1865 роках він працював чиновником із особливих доручень VI класу, виконуючи різноманітні завдання. За цей період його відзначили численними орденами та медалями – усього понад 12 нагород.
Цікаві факти з життя Олекси Стороженка
- Старовинний козацький рід. Походження письменника із козацької родини позначилося на його світогляді та творчості, адже історії про запорожців стали джерелом натхнення для багатьох творів.
- Домашня й гімназійна освіта. Завдяки приватному пансіону в Харкові, де навчався з правами гімназії, Стороженко здобув фундаментальні знання, що стали базою для подальшої письменницької діяльності.
- Участь у військових конфліктах. Отримана в 1829 році контузія призвела до розвитку аневризми серця, яка й стала причиною його смерті 19 листопада 1874 року.
- Поховання в Бресті. Могила Олекси Стороженка, розташована в селі Тришин (нині – частина м. Бреста), є пам’яткою, що перебуває під охороною держави Білорусь. У 2017 році поховання було відреставроване.
Літературна діяльність та українська спадщина
Численні переїзди України дали Олексі Стороженку можливість досліджувати побут і традиції селян Південного Подніпров’я та Поділля. Він спілкувався з колишніми запорожцями, записував народні перекази й легенди, які згодом відобразилися у його творах.
- Перші публікації. У 1857 році вийшли друком російськомовні твори «Братья-близнецы» та «Рассказы из крестьянского быта малоросиян».
- Перехід до української мови. Починаючи з 1862 року, коли з’явився журнал «Основа», письменник активно друкував оповідання українською. Уже через рік у Петербурзі побачив світ двотомник «Українських оповідань».
- Тематика та стиль. В основу оповідань лягали народні оповідки, де реальність перепліталася з фантастичними елементами, а колоритні персонажі відтворювали дух козацької вольниці й народного побуту. Гумористичний жанр посідає особливе місце в його творчості – такі оповідання, як «Скарб», «Голка» та «Вуси», демонструють блискучий авторський гумор.
- Перешкоди від влади. Через утиски українського слова в царській Росії і закриття журналу «Основа» Стороженко припинив писати українською. Окремі твори перекладалися російською, німецькою та сербсько-хорватською мовами.
Вшанування пам’яті та сучасний погляд
У бібліографічному покажчику письменника нараховується 34 видання, причому 23 з них вийшли друком у період з 1918 до 2014 року. Починаючи з 2013 року на Ічнянщині (Чернігівська область) засновано літературно-мистецьку премію імені Олекси Стороженка, якою щорічно відзначають найкращі літературні твори, науково-популярні праці та мистецькі здобутки, пов’язані з цією місцевістю. Це свідчить про незгасаючий інтерес до культурної спадщини письменника і його вплив на сучасні покоління митців та дослідників.
Олекса Стороженко залишив помітний слід в українській літературі, збагачуючи її народною мудрістю, гумором і любов’ю до рідної історії. Його твори не втратили актуальності й донині, а зацікавленість письменником зростає завдяки новим виданням і преміям, що підтримують культурну пам’ять про українського митця.