Микола Вінграновський: коротка біографія 

Микола Вінграновський — одна з центральних фігур українського культурного простору другої половини ХХ століття. Поет‑шістдесятник, талановитий прозаїк, кінорежисер, актор і перекладач, він залишив багатогранний спадок, який досі формує український літературний канон і впливає на сучасне поетичне кіно.

Біографія Миколи Вінграновського, окреслена ключовими датами, творами та фактами, що стануть у пригоді читачеві й оптимізують пошук інформації в інтернеті.

---

Походження та дитинство

• Дата й місце народження: 7 листопада 1936 р., село Богопіль (нині — Перемайськ, Миколаївська область).
• Родина: батько Степан — столяр, фронтовик; мати Зінаїда — берегиня домашнього затишку, яка вберегла дітей у роки голоду.
• Перші шкільні роки майбутній письменник провів у селі Кумарі, куди сім’я евакуювалася під час Другої світової війни.

---

Освіта та перші кроки в мистецтві

Як Микола Вінграновський опинився у ВГІК

1. 1955 р.— закінчив школу № 17 у Богополі та вступив на акторський факультет КНІТМ ім. Карпенка‑Карого.
2. Через два тижні його помітив Олександр Довженко та запросив до московського ВДІКу.
3. Студент Вінграновський зіграв головну роль Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних років», за яку в 1961 р. отримав золоту медаль кінофестивалю в Лос‑Анджелесі.

---

Творчий шлях Миколи Вінграновського

• 1962–1963 рр. — актор кіностудії ім. Довженка.
• 1964–1965 рр. — режисер Одеської кіностудії.
• З 1965 р. — редактор і режисер на Київській кіностудії ім. Довженка.
• Ключові фільми як режисера/сценариста:
  • «Берег надії» (1967) — роль Вацлава Купки;
  • «Дума про Британку» (1970) — роль Несвятипаски;
  • Загалом 5 художніх і 8 документальних стрічок.

---

Літературний доробок Миколи Вінграновського

Поезія

• Дебютні публікації: 1957 р., вірші «Дитинство» та «Батькова пілотка».
• 1961 р. — зоряний прорив добіркою «З книги першої, ще не виданої».
• Основні поетичні збірки:
  1. «Атомні прелюдії» (1962)
  2. «Сто віршів» (1967)
  3. «Губами теплими і оком золотим» (1984)
  4. «Любове, не прощавай!» (1997)

Проза та книжки для дітей

• Роман «Наливайко» (1992) — епічна спроба осмислити долю України через постать козацького ватажка.
• «Чотирнадцять столиць України» — історичний нарис‑подорож.
• Понад десять оповідань для дітей («Літній ранок», «Ластівка біля вікна» тощо) удостоєні Державної премії Т. Шевченка.
• Твори перекладені на російську, англійську, литовську, чеську та інші мови.

---

Шістдесятники й особисте кредо письменника

Вінграновського називали «першим серед рівних» у плеяді митців‑шістдесятників, хоча сам він відмовлявся від ярликів:

«Немає шістдесятників чи сімдесятників — є таланти, яких не можна загнати в перелік».

Письменник ніколи не прагнув політичної кар’єри, очолював (на громадських засадах) український відділ ПЕН‑клубу (1989–1993 рр.) і залишався вірним «роботі, яку люблю: поезії, прозі та кіно».

---

Нагороди та відзнаки Миколи Вінграновського

• Державна премія України ім. Т. Шевченка (1984) — за книжки для дітей.
• Літературна премія «Благовіст».
• Премія Фундації Антоновичів (США).
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.
• Заслужений митець України (1997).
• Член Комітету Національної премії ім. Шевченка (1998).

---

Пам’ять і вшанування

• Іменем письменника названі вулиці в Первомайську, Миколаєві, Києві, Білій Церкві та школа № 17 у рідному місті.
• «Місяць Миколи Вінграновського» (квітень) — щорічна культурна акція, започаткована 2013 р.
• Твори автора входять до програми з української літератури для шкіл.
• На вірші Вінграновського створено пісні гуртів «Крихітка Цахес», Tomato Jaws та Дмитра Шурова; драматург Олесь Барліг присвятив йому п’єсу «Більше, ніж можна».

---

Микола Вінграновський — це яскравий приклад митця, який однаково потужно заявив про себе в поезії, прозі й кінематографі. Його твори поєднують ліризм, історичну пам’ять і неповторну кінематографічність образів, а коротка біографія Миколи Вінграновського — лише відправна точка для тих, хто хоче глибше зануритися у спадок майстра.