У цій статті розглянемо одну з найвизначніших поем Івана Франка – «Мойсей». Твір має особливе значення як для української, так і для світової літератури, адже порушує важливі питання пошуку національної ідентичності, духовного єднання та ролі пророка у випробуваннях свого народу. Нижче подано стислий переказ, історію створення, характеристику головних героїв та афористичні цитати з оригіналу поеми.
Мойсей Іван Франко: головна ідея та тема твору
Головна ідея. Поема наголошує на вірі в нездоланність духу й силі народу, який здатний здолати найтяжчі випробування на шляху до щасливого майбутнього. Ця ідея є близькою й українцям, адже Іван Франко проводить аналогію з прагненням українського народу до власної державності та волі.
Тема. Автор зосереджує увагу на ролі пророка Мойсея в історії євреїв, які вийшли з єгипетської неволі, а також на його смерті, що стала символом неподоланих випробувань. У поемі проступає ідея історичного призначення нації – шукати свій шлях та дотримуватися великих ідеалів. Сам Франко підкреслював, що «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і оспівана на біблійнім оповіданні».
Історія створення поеми «Мойсей»
У 1904 році Іван Франко відвідав Рим, де в церкві Сан-П’єтро-ін-Вінколі побачив відому скульптуру «Мойсей» роботи Мікеланджело Буонарроті. Образ пророка, майстерно втілений генієм епохи Відродження, глибоко вразив письменника й надихнув його на створення власного твору. Цікаво, що пролог, де Франко закликає сучасників і нащадків до духовної єдності заради кращого майбуття, був написаний вже після завершення основної поеми.
Головні герої поеми «Мойсей» Івана Франка
- Автор – ліричний герой, який розмірковує про долю народу та значення пророчої місії.
- Мойсей – головний герой, пророк і провідник євреїв, котрий веде свій народ до «обітованої землі».
- Єврейський народ – уособлення громади, яка переживає занепад віри й внутрішні суперечки.
- Азазель – «темний демон пустині», символ зневіри, що випробовує Мойсея та сіє сумніви.
- Датан та Авірон – прибічники «найблаженнішого стану», які підбурюють народ проти ідеалів пророка.
- Єгошуа – «князь конюхів», молодий лідер, який стає новим провідником після смерті Мойсея.
- Єгова (Бог) – сила, що веде обраний народ до мети, перевіряючи його віру та витривалість.
«Мойсей» Іван Франко: дуже стислий переказ
У поемі йдеться про те, як протягом сорока років Мойсей веде свій народ через пустелю в напрямку Палестини. Проте, коли омріяна «обітована земля» вже зовсім близько, виникає зневіра:
«…зневірився люд, і сказав:
«Набрехали пророки!»»
Тепер це не згуртоване співтовариство, а «кочовисько ледаче», яким керують Датан і Авірон. Їм байдуже до нових можливостей, бо, на їхню думку, «Нам і тут непогано». Так більшість народу припиняє слухатися «дідуся слабосилого». Молодому поколінню важливіші буденні радощі:
«М’ясо стад їх, і масло, і сир –
Се найвищая ласка.»
Діти ж продовжують захоплюватися переказами Мойсея, переймають його слова «з молоком матері». Та підбурені Датаном і Авіроном дорослі на зборах вирішують вигнати (а за потреби – й убити) того, хто «До бунту посміє народ Накликати, до зміни.»
Мойсей пояснює, що вихід з Єгипту – це веління Бога й порівнює народ з Божою стрілою, котра вже «наміряна в ціль». Щоб допомогти людям усвідомити їхню місію, він наводить алегоричну казку про дерева, які шукали короля. Могутні дерева відмовилися від корони, а Терен погодився, зауваживши: «…Буду гинуть на шляху.» Попри промови пророка, Датан і Авірон іронізують, звинувачують його в зраді, згадують про скорочення чисельності народу та закликають шукати інших богів. Тоді Мойсей у розпачі вигукує:
«Горе вам, нетямучі раби
На гордині котурні!
Бо ведуть вас, неначе сліпих,
Ошуканці і дурні».
Пророка виганяють у пустелю. Він благає Бога вказати знак, адже всі ці роки, здається, пройшли марно. Спершу звучить мовчання, але потім Мойсей чує голос, який звинувачує його самого у гордині. Виявляється, це говорить Азазель – «темний демон пустині». Він породжує сумнів: чи не було помилкою залишити Єгипет? Чи не чекають попереду лише нескінченні війни й страждання? У відчаї Мойсей зривається:
«Одурив нас Єгова!»
Однак Бог карає його за зневіру і пояснює, що Палестина стане для народу лише символом, «спомином і тугою», пошуки якої зроблять їх «панами земного круга». За сумнів у Божій волі Мойсей, наблизившись до мети, не зможе ввійти до омріяної землі – помре на її порозі.
Тим часом у таборі люди відчувають спустошення й розкаяння за свій вчинок. Тоді з’являється Єгошуа та закликає:
«До походу! До бою!»
Знову пробуджується бойовий дух, і натовп карає зрадників (Авірона й Датана). Сповнені вагань та водночас рішучості, євреї рушають у далеку дорогу:
«…в безвість віків,
Повні туги і жаху,
Простувать в ході духові шлях
І вмирати на шляху…»
Афористичні цитати з твору «Мойсей»
Нижче подано оригінальні рядки, які стали «крилатими» завдяки влучному висловленню головних ідей поеми:
«Хто здобуде всі скарби землі
І над все їх полюбить,
Той і сам стане їхнім рабом,
Скарби духу загубить.»
«… пристрасть засліплює зір,
А бажання – се ж чари,
Плодить оку і світ, і богів,
Як пустиннії мари.»
«Як стріла вже намірена в ціль,
Наострена до бою,
Чи подоба стрілі говорить:
«Я бажаю спокою?»
«Милосердним треба вам буть
Задля всього живого!
Бо життя – се клейнод, хіба ж є
Що дорожче від нього?»
«Зрозумійте й затямте собі,
Ви, сліпців покоління,
Що, як заглушите душу живу,
Заговорить каміння.»
Значення поеми «Мойсей» Івана Франка
Поема «Мойсей» є глибоким філософським твором, що звертається до вічних питань віри, відповідальності й сили духу. Через біблійну оповідь автор проводить паралелі з історичною долею українського народу, закликаючи до єдності й непохитної віри у власні ідеали. Мойсей стає не тільки біблійним лідером, а й універсальним символом того, як пророки й проводирі можуть бути несправедливо відкинуті своїми ж послідовниками, але їхні високі ідеї залишаються джерелом натхнення для майбутніх поколінь.