Костянтина Малицька (30 травня 1872 р., с. Кропивник — 17 березня 1947 р., Львів) — українська поетеса, прозаїкиня, перекладачка, редакторка й педагогиня. Її життя тісно пов’язане з культурно‑освітнім рухом Галичини, а творчість увійшла до шкільної програми завдяки пісні‑гімну «Чом, чом, чом, земле моя».
Ранні роки та освіта Малицької
- Початкова школа: Станиславів (нині Івано‑Франківськ).
- Вчительська семінарія: Львів, де здобула фах педагогині.
- Перші місця праці: народні школи Галичини, Лужани на Буковині, дівоча школа Українського педагогічного товариства у Львові.
Педагогічна діяльність у Сибіру й повернення до Львова
У 1915 р. під час Першої світової війни Костянтину Малицьку інтернувала російська влада до селища Пінчуг на Ангарі. Уже за рік вона домоглася відкриття у Красноярську української школи ім. І. Котляревського та стала її першою вчителькою. Після п’ятирічного заслання (1920 р.) повернулася до Львова й влаштувалася у школу ім. Тараса Шевченка.
Громадське життя та жіночий рух
- Фонд «На потреби України» (1912) — з Марією Білецькою підтримувала Українських січових стрільців.
- «Союз українок» — очолювала львівський осередок (1923–1924).
- «Дружина княгині Ольги» (1938) — патріотична організація, що плекала національну свідомість сільських жінок.
- «Жіноча Служба Україні» (1941‑1942) — опікувалася соціальною допомогою та працевлаштуванням українок.
Творчий спадок Костянтини Малицької
Дитячі книги й оповідання
- «Малі герої. Картини з життя дітей» (1899)
- «З трагедій діточих душ» (1905)
- «Козацькі діти» (1935)
- «Вифлеємські діти» (1936)
- Збірка біблійних легенд «Харфа Лейла» (1953, Торонто)
Перекладацька діяльність
- «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо (1903)
- Твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, Сельми Лагерлеф та ін.
Пісня‑символ «Чом, чом, чом, земле моя»
- Вперше надрукована 1904 р. у «Збірнику народних і патріотичних пісень…».
- Музику написав композитор Денис Січинський; твір став народною піснею й неформальним гімном любові до рідної землі.
Журналістика та бібліографія
З 1937 р. — редакторка дитячого журналу «Дзвінок»; співпрацювала з виданнями «Молода Україна», «Світ дитини», «Зоря», «Учитель», «Комар» тощо, використовуючи псевдоніми Віра Лебедова і Чайка Дністрова. Після 1944 р. працювала старшою бібліографинею Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника й уклала універсальний покажчик дитячої літератури.
Ушанування пам’яті письменниці
- Калуш: вулиця, названa на честь Малицької, та меморіальна дошка.
- Премія Малицької: від 2002 р. в трьох номінаціях для педагогів.
- Видання для дітей «Чистенький і Юрзи‑Мурзи» (2016) — перше від 1932 р. перевидання її казок.
- Вірш «Чом, чом, чом, земле моя» входить до чинної шкільної програми з української літератури.
Костянтина Малицька залишила по собі багату літературну та громадську спадщину, що й сьогодні формує любов до рідної мови, історії та культури серед дітей і дорослих.