Іван Котляревський: коротка біографія

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня (9 вересня) 1769 р. у Полтаві в козацько‑старшинній родині. Його батько, Петро Іванович, служив канцеляристом у полтавському магістраті, а мати, Параскева Лаврентіївна Жуковська, походила зі шляхетного сотенного роду з Решетилівки. Першу освіту Іван здобув удома, а з 1780 р. продовжив навчання в Катеринославській духовній семінарії, де провів понад дев’ять років. Уже в юності він писав вірші «малоросійською» мовою, публікуючи їх у тогочасних сатиричних виданнях.

Перші кроки кар’єри

Після залишення семінарії (1789 р.) Котляревський працював канцеляристом, а згодом — домашнім учителем у поміщицьких маєтках (1793–1796 рр.). Саме тоді він поглибив знання народної мови й звичаїв, що пізніше стали основою його літературних творів.

Військова служба

• 1796 р. — вступив кадетом до Сіверського драгунського полку.
• 1806–1808 рр. — учасник російсько‑турецької війни, за хоробру кур’єрську службу під Ізмаїлом нагороджений орденом Святої Анни III ступеня.
• 1808 р. — вийшов у відставку у званні штабс‑капітана.
• 1812 р. — сформував 5‑й Малоросійський козачий кінний полк і отримав чин майора.

Громадська та просвітницька діяльність

• 1810–1812 рр. — наглядач «Будинку для виховання дітей бідних дворян» у Полтаві.
• 1816–1821 рр. — директор Полтавського вільного театру, який перетворився на культурний осередок регіону.
• 1818–1819 рр. — член масонської ложі «Кохання до Істини», де обговорювали реформи та гуманістичні ідеї.
• 1822 р. — ініціював викуп із кріпацтва талановитого актора Михайла Щепкіна.
• 1827–1835 рр. — попечитель «богоугодних закладів», опікувався сиротинцями та лікарнями.

Літературна спадщина

Основні твори

1. «Енеїда» (1798 р. — перші три частини; 1842 р. — повне видання).
2. «Наталка Полтавка» (написана 1819 р., опублікована 1838 р.).
3. «Москаль‑чарівник» (1819 р., уперше надрукований 1841 р.).

«Енеїда» — бурлескний епос і народження нової літератури

Працюючи над поемою майже 30 років, Котляревський трансформував сюжет Вергілія, перенісши його в українські реалії кінця XVIII ст. У героях‑троянцях читач легко впізнає козаків‑запорожців, їхні звичаї та мову. Сміх і народна колоритність твору стали потужною сатирою на суспільні вади того часу та засвідчили право української мови на високий художній стиль.

«Наталка Полтавка» та «Москаль‑чарівник» — класика української драматургії

У своїх п’єсах Котляревський створив живі побутові картини, вивів образи простих українців і підкреслив морально‑етичні цінності народу. Вони заклали основи національного театру й досі залишаються в репертуарах сцен.

Значення творчості Івана Котляревського для української культури

• Сергій Єфремов назвав 1798 р. — рік видання «Енеїди» — стартом нової української літератури.
• Тарас Шевченко присвятив митцю вірш «На вічну пам’ять Котляревському» (1838 р.).
• Михайло Коцюбинський порівнював відродження українського слова з феніксом, що воскрес із попелу.
• Альфред Єнсен, шведський славіст, визнавав «Енеїду» класичним твором світової літератури.

Останні роки життя та смерть письменника

У 1828–1835 рр. Котляревський, уже попечитель богоугодних закладів, підтримував літераторів і простих полтавців. Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 р. у Полтаві, відпустивши на волю власних кріпаків і роздавши майно. На похороні зібралося все місто, а на могилі встановили колонний пам’ятник із написом про автора «Енеїди».

Вшанування пам’яті Івана Котляревського

• 1903 р. — відкриття пам’ятника в Полтаві коштом жителів усієї імперії та Галичини.
• Пам’ятники також у Києві, Чернівцях, Бендерах, на подвір’ї УКУ в Римі та на садибі‑музеї письменника.
• 1952 р. — відкриття літературно‑меморіального музею у Полтаві; 1969 р. — реконструкція садиби за малюнком Тараса Шевченка.
• Премії імені І. П. Котляревського в галузі драматургії (1990 р.) та обласна премія (з 2007 р.) відзначають сучасних митців.
• «Енеїда» й «Наталка Полтавка» входять до шкільної програми з української літератури, формуючи культурну пам’ять нових поколінь.

---

Чому варто читати Котляревського сьогодні?

• Мова й гумор: живий народний колорит робить тексти актуальними та зрозумілими навіть через століття.
• Історична цінність: зі сторінок його творів постають реалії життя українського суспільства кінця XVIII — початку XIX ст.
• Національна ідентичність: Котляревський заклав фундамент модерної української літератури, довівши, що рідна мова здатна творити світову класику.

Тож, відкриваючи сторінки «Енеїди» чи «Наталки Полтавки», ми не просто занурюємося в дотепний сюжет — ми торкаємося джерел української культурної самобутності.