Пропонуємо інформацію про історію створення твору, його тему та ідею, а також познайомитеся з головними героями та їхніми короткими характеристиками.
Історія написання «Інститутки»
Початково повість мала назву «Панночка» й була написана у 1858–1859 роках. Проте Марко Вовчок вирішила змінити назву на «Інститутка», щоб із ще гострішим сарказмом підкреслити духовне виродження панів-кріпосників та показати справжній стан їхньої «освіти» і культури.
- Публікації твору. Уперше «Інститутка» з’явилася друком російською мовою в журналі «Отечественные записки» у 1860 році. Українською ж її надрукував журнал «Основа» в 1862 році, причому Марко Вовчок присвятила повість Тарасові Шевченку. Великий Кобзар дуже високо оцінив її попередні «Народні оповідання» і навіть написав вірш «Марку Вовчку» з проникливими рядками про «кроткого пророка й обличителя жестоких людей неситих».
Тема та ідея повісті
- Тема. У творі реалістично зображено долю селян-кріпаків, які страждають від свавілля й примх панів. Авторка показує наростання стихійного протесту людей, принижених і закріпачених системою.
- Ідея. Марко Вовчок засуджує аморальність і неприродність соціальних відносин, що виникають через кріпацтво, й оспівує прагнення простих людей до свободи та незалежності.
Головні герої «Інститутки»
У творі чітко простежується контраст між кріпаками та панством. Кожен персонаж має свої унікальні риси, що підкреслюють ідейний зміст повісті.
- Кріпаки:
- Устина. Сирота, розумна й вродлива дівчина з поетичною душею. Вона є оповідачкою: читач бачить увесь світ очима Устини й відчуває її біль від несправедливості.
- Прокіп. Високий і ставний парубок, чоловік Устини. Його слова про свободу – «На волі я гори потоплю!» – чудово ілюструють прагнення кріпаків до незалежності.
- Назар. Жартівливий візник пана-лікаря. Його оптимізм і дотепність вирізняються навіть на тлі тяжкої кріпацької буденності.
- Катря. Дружина Назара, колишня вільна козачка. Вона жвава й роботяща, але жорстокі обставини та панська сваволя призводять до трагедії в її житті.
- Бабуся-служниця. Дуже стара, квола, проте з живим блиском в очах. Символізує витривалість народу, що зносить усякі злигодні.
- Пани:
- Стара поміщиця. Незважаючи на погане здоров’я, не збирається полегшувати долю слуг. Хоча вона безсила бити кріпаків, їй цілком вистачає люті, аби всі тремтіли від самих лише її нарікань.
- Панночка (інститутка). Головна антагоністка твору: гарна зовні, проте жорстока й пихата. Саме вона прищеплює іншим панам зневажливе ставлення до кріпаків, змушуючи їх працювати ненастанно.
- Пан (полковий лікар). До одруження зі своєю «інституткою» був тихим і доволі людяним. Але під впливом панночки поступово здається її примхам і теж стає байдужим до страждань селян.
«Інститутка» Марка Вовчка: дуже стислий переказ сюжету
- Життя у старої пані. Головна героїня Устина з дитинства була сиротою і служила у панському дворі. Стара поміщиця, хоч і не била слуг, але тримала їх у замкненому просторі, дозволяючи вийти лише до церкви у свята.
- Приїзд панночки. Онука старої щойно закінчила навчання в інституті (звідси й нова назва повісті). Вона вважала потрібними лише танці, гру на музичних інструментах і французьку мову. З появою панночки в маєтку встановлюються жорстокі порядки, які стають нестерпними для селян.
- Заміжжя та переселення. Панночка виходить заміж за полкового лікаря й забирає Устину на хутір, де колись доброзичливий господар теж підкоряється вимогам молодої дружини. Кріпаки живуть у постійному страху, важко працюють та плачуть ледь не щодня.
- Трагедія Катрі. Дружина Назара, що була колись вільною, стає кріпачкою. Коли тяжко захворіла їхня дитина, панночка не дає матері змоги доглядати за немовлям, змушуючи працювати. Дитя помирає, а Катря, не витримавши горя, божеволіє й топиться.
- Весілля Устини з Прокопом. Слуги одружуються на прохання п’яних гостей (інакше панночка, імовірно, й не дозволила б). Та вона обіцяє Устині помститися.
- Наклеп і розправа над Прокопом. Коли Прокіп заступився за бабусю-служницю, яку панночка хотіла побити, пані наказує віддати його у москалі. Устина вирушає за чоловіком до міста й залишається там, аби працювати та чекати його.
- Вільне життя. Хоч доля й розлучає подружжя (Прокіп йде у похід на кілька років), Устина нарешті відчула себе вільною та може заробляти собі на життя самостійно. Вона підсумовує, що тепер їй байдуже, «що й є ті пани у світі!».
Ключові цитати
- «…раденькi, що дурненькi…»
- «На волі і лихо і напасть – ніщо не страшне!»
- «Журбою поля не перейдеш, то й од долі не втечеш».
У цих рядках найяскравіше видно настрій спротиву кріпаків і надію на краще майбутнє.
Чому варто прочитати «Інститутку»
- Реалістична картина кріпацтва. Марко Вовчок не применшує жодної деталі: показує злидні, страх та відчай.
- Потужний соціальний меседж. Твір засуджує знущання панів над людьми й оспівує незламне прагнення селян до волі.
- Символічні образи. Молоді й старі, вільні й залежні герої, що коливаються між покорою й протестом, малюють цілісну картину епохи.
«Інститутка» Марка Вовчка – це не просто дуже стислий переказ подій про суворі реалії життя кріпаків. Це сильний літературний протест проти системи, яка ставилася до людей як до речей. Повість і сьогодні залишається актуальною, адже спонукає замислитися над тим, якою буває справжня свобода й чого варто прагнути, навіть за найгірших обставин.
Цей твір варто прочитати всім, хто цікавиться історією, літературою та тим, як формувалася українська національна свідомість. Поринувши в розповідь Устини, відчуєте дух того часу й зрозумієте, наскільки важливо цінувати волю і людську гідність.