Богдан Лепкий (1872–1941) — одна з найяскравіших постатей української культури кінця XIX — першої половини XX ст.: письменник, літературознавець, перекладач, мистецтвознавець і педагог. Його багатовекторна діяльність збагатила українську літературу понад 80 книгами та сотнями статей, а пісня «Видиш, брате мій…» стала справжньою народною.
- Ранні роки та освіта Богдана Лепкого
- Викладацька кар’єра і громадська діяльність
- Творчість Богдана Лепкого: жанри й ключові твори
- «Видиш, брате мій…» — вірш, що став піснею
- Історична пенталогія «Мазепа»: головні факти
- Оповідання «Мишка» — шкільна класика
- Загальний доробок
- Цікаві факти про Богдана Лепкого
- Вшанування пам’яті письменника
Ранні роки та освіта Богдана Лепкого
- Дата і місце народження: 9 листопада 1872 р., село Крегулець, Тернопільщина.
- Дитинство: зростав у домі діда-священника, де рано познайомився з українськими піснями та переказами.
- Шкільна освіта: завдяки домашньому вчителеві одразу вступив до II класу польської школи; з 1883 р. навчався у Бережанській класичній гімназії.
- Університетські студії:
- Академія мистецтв у Відні → швидкий перехід на філософський факультет Віденського університету.
- З II курсу продовжив філологію у Львівському університеті під керівництвом Михайла Грушевського.
- 1895 р. закінчив університет і викладав мови, літературу, історію та географію у Бережанській гімназії.
Викладацька кар’єра і громадська діяльність
- Краківський період (1899–1914):
- Лектор української літератури у Ягеллонському університеті.
- Професор гімназій, активний дописувач і співзасновник «Слов’янського клубу».
- Учасник літоб’єднання «Молода Польща», редактор рубрик «Руська хроніка» й «Огляд руської преси».
- Перші роки Першої світової: культурно-просвітницька робота серед українських військовополонених у Німеччині.
- Берлін (1921–1923): співробітник видавництва «Українське слово», голова «Української Громади», викладач українознавчих курсів.
- Повернення до Кракова (1925): завідувач кафедри української літератури в Ягеллонці, голова Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка; з 1932 р. — професор.
Творчість Богдана Лепкого: жанри й ключові твори
«Видиш, брате мій…» — вірш, що став піснею
Поезія, покладена на музику братом Левком, миттєво поширилася по світу та увійшла до скарбниці народної лірики.
Історична пенталогія «Мазепа»: головні факти
- «Мотря» (1926)
- «Не вбивай» (1926)
- «Батурин» (1927)
- «Полтава» (1928–1929)
- «З-під Полтави до Бендер» (посмертно, 1955)
Попри назву «трилогія», цикл зрештою розрісся до п’яти романів, що поєднали козацьку героїку з психологізмом європейського роману.
Оповідання «Мишка» — шкільна класика
Твір про трагедію селян у вирі Першої світової увійшов до програми 7 класу, демонструючи гуманістичний ідеал автора: людяність важливіша за війни й кордони.
Загальний доробок
- Проза: романи, повісті, оповідання, казки.
- Поезія та поеми.
- Наукові праці: переклади, літературознавчі монографії, спогади.
- Видавничі ініціативи: упорядник 62-томного зібрання української класики з коментарями.
Цікаві факти про Богдана Лепкого
- Опублікував понад 80 книг за життя.
- Перекладався щонайменше на 10 мов, зокрема англійську та німецьку.
- Був одним із засновників партії «Християнсько-Суспільний Союз» (1912).
- Працював у Червоному Хресті й військово-санітарній місії, допомагаючи полоненим повернутися додому.
Вшанування пам’яті письменника
- Премії: літературно-мистецька та громадсько-політична премії ім. Богдана і Левка Лепких (від 1991 р.).
- Музеї: Бережани та села Крогулець і Жуків (відкриті 1995 р.).
- Пам’ятники: Жуків (1991), Крогулець (1992) та Бережани (1997).
- Топоніміка: школа №14 у Тернополі, вулиці й бібліотеки в різних містах України.
- Почесний громадянин Бережан з 1997 р.
Богдан Лепкий залишив по собі потужний мистецький і науковий доробок, який посідає важливе місце поряд із творцями на кшталт Івана Франка. Його історичні романи формують національну пам’ять, а ліричні твори досі звучать серед українців у всьому світі. Вивчаючи життєвий і творчий шлях Лепкого, ми краще розуміємо непросту історію України та силу слова, здатного зберігати ідентичність навіть у найскладніші часи.