Павло Чубинський: коротка біографія

Ім’я Павла Чубинського нерозривно пов’язане з рядками «Ще не вмерла Україна», що стали Державним гімном. Та його внесок у культуру значно ширший: фольклорист, етнограф, юрист‑практик і засновник недільних шкіл залишив багату наукову й громадську спадщину, актуальну й сьогодні.

---

Коротка біографія

• Дата й місце народження: 15 (27) січня 1839 р., хутір біля Борисполя (нині Київ).
• Походження: збіднілі, але освічені дворяни, схильні до меценатства й турботи про селян.
• Освіта: Друга київська гімназія → юридичний факультет Петербурзького університету (кандидат юридичних наук, 1861).
• Смерть: 14 (26) січня 1884 р., рідний хутір; похований на Книшевому кладовищі в Борисполі.

---

Освіта та формування світогляду Павла Чубинського

Ще в студентські роки Чубинський приєднався до петербурзької української громади та журналу «Основа», де познайомився з Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем і Тарасом Шевченком. Літні вакації молодий юрист присвячував мандрівкам Україною, записуючи народні пісні й казки, що згодом передав товаришеві‑композитору Миколі Лисенку.

---

Громадська та наукова діяльність Павла Чубинського

Заслання та дослідження в Архангельську

За активну українознавчу діяльність 1862 р. Чубинського заслали до Архангельської губернії. Там він:

• працював слідчим, редактором губернської газети, секретарем статистичного комітету;
• очолив експедиції Печорським краєм і Заполяр’ям;
• підготував розвідки про ярмарки й юридичні звичаї Півночі Росії.

Етнографічна експедиція Південно‑Західним краєм

Повернувшись 1869 р. в Україну, очолив експедицію Російського географічного товариства. Результат — 7‑томне видання «Труды этнографическо‑статистической экспедиции в Западно‑русский край» (1872‑1879) із легендами, казками, обрядами, кулінарією, діалектами та нотами песенної спадщини, укладеними Миколою Лисенком.

Організаційна робота

У 1873 р. Чубинський ініціював створення Київського Південно‑Західного відділу ІРГТ і став його заступником. Паралельно підтримував недільні школи та безкоштовно захищав селян у судах.

---

Автор гімну України «Ще не вмерла Україна»

У 1862 р. на дружній вечірці Чубинський під враженням сербської пісні написав вірш «Ще не вмерла Україна». Уже 1863 р. його надрукував львівський журнал «Мета», а композитор Михайло Вербицький створив мелодію. Пісня швидко стала символом боротьби за незалежність, а 1992 р. — офіційним Державним гімном України, з юридичним затвердженням тексту 2003 р.

---

Нагороди та відзнаки Павла Чубинського

• Срібні медалі Російського географічного товариства (1869, 1870)
• Золота медаль РГТ (1873)
• Золота медаль ІІ класу Міжнародного конгресу в Парижі (1875)
• Уваровська премія Петербурзької академії наук (1879)

---

Вшанування пам’яті Павла Чубинського

• 1963 р. — канадська серія марок до 100‑річчя гімну.
• 1994 р. — ландшафтний заказник «Хутір Чубинського».
• 2000‑2001 рр. — ім’я Чубинського присвоєно ліцею «Дизайн‑освіта», встановлено пам’ятник у Борисполі.
• 2009 р. — ювілейна монета НБУ.
• 2015‑2016 рр. — вулиці в Києві, Кривому Розі, провулок у Житомирі; всеукраїнська премія його імені.
• 2020 р. — перший повнофігурний пам’ятник у Борисполі.
• Біографія та гімн Чубинського — обов’язкова частина шкільної програми з української літератури.

---

Цікаві факти про Павла Чубинського

1. У засланні він домігся відправлення наукових експедицій навіть на Нову Землю.
2. Збірка «Сопілка Павлуся» (1871) увійшла до золотого фонду української поезії, хоча сам Чубинський називав себе передусім ученим.
3. Перша редакція гімну мала іншу, «сербську», мелодію — сучасну мелодію Вербицького затвердили лише пізніше.

---

Павло Чубинський — яскравий приклад того, як поєднання наукової допитливості, громадянської активності та поетичного таланту формує національну ідентичність. Його коротка біографія — це історія безкомпромісного служіння українській культурі, а гімн «Ще не вмерла Україна» і сьогодні надихає нові покоління боротися за свободу.